Вчора, 24 лютого, Указом Президента України Володимира Зеленського три працівники АТ «Запоріжжяобленерго» нагороджені Орденом «За мужність» ІІІ ступеня – «за вагомий внесок у розвиток і забезпечення діяльності енергетичного комплексу в умовах воєнного стану, особисту мужність і самовідданість, виявлені під час ліквідації наслідків аварій на об’єктах енергетичної інфраструктури, сумлінне виконання професійного обов’язку».
– Любов Берегова, Катерина Олійник, Олексій Іванченко – всі вони працювали на різних наших енергооб’єктах та потрапили під обстріли рашистських загарбників. Всі, на щастя, залишилися живі. Більше того – змогли виконати свої посадові обов’язки, попри отримані поранення, – розповідає Андрій Стасевський. – Щиро пишаюся моїми колегами – взірцем незламності нашої енергетичної родини, нашими справжніми героями мирної професії.
____________________________________
Любов БЕРЕГОВА — електромонтер Запорізьких високовольтних електричних мереж АТ «Запоріжжяобленерго»
«Наввипередки із шахедом: він пікірував на об’єкт, а я бігла до укриття…»
Любов Берегова працює в «Запоріжжяобленерго» вже 15 років – черговою на одній з підстанцій. Минулого місяця рашисти завдали удару по енергооб’єкту.
– Це була звичайна зміна, я готувалася до профіспиту, аж раптом – вибух, посипалося скло, на щастя, хвиля пішла з іншого боку від мого кабінету. Коли вибігла назовні – побачила пожежу, доповіла керівництву та почала вимикати і заземлювати обладнання, аби ДСНС могло її загасити. Все зробила і пішла виписувати допуск до робіт для рятувальників, і тут – спочатку почула, а потім вже й побачила ворожий БПЛА.
Він летів буквально паралельно зі мною і стрімко знижувався. Я побігла до укриття – із шахедом наввипередки. Встигла спуститися на кілька сходинок – а далі вибух, мене скинуло зі сходів.
При падінні зламала ногу, забила спину, та ще й телефон загубила. Коли трохи отямилася, зрозуміла, що треба якось дати про себе знати, тож вибралася на кілька сходинок та почали гукати. ДСНС-ники мене почули, дістали, поклали на ноші та понесли до «швидкої». Пам’ятаю, ще встигла сказати нашим, що можна давати допуск на гасіння пожежі.
Наразі пані Любов проходить лікування, попереду ще тижні реабілітації, втім прогнози лікарів – втішні, тож сподівається на якнайшвидше повернення до роботи, до великої енергетичної родини «Запоріжжяобленерго».
____________________________________
Катерина ОЛІЙНИК — електромонтер Запорізьких високовольтних електричних мереж АТ «Запоріжжяобленерго»
«Щойно відкрила двері, щоб вийти – побачила пекельне полум’я…»
Майже 30 років Катерина Олійник працює на одній підстанцій на Вільнянщині. У січні 2026 туди прилетів БПЛА , в будівлю, де на той час знаходилася пані Катерина.
– Я навіть не зрозуміла, що вибух стався так близько до мене. Одразу майнула думка – потрібно вибиратись. Але щойно відкрила двері, щоб вийти – побачила пекельне полум’я, яке враз опалило мені руку, обличчя і волосся. З вікна почула питання: «Чи є в будівлі хтось живий?». Це був фахівець з бригади, що працювала надворі, він заскочив всередину, накрив мене курткою, та вивів надвір. Там інший колега відвіз мене до медзакладу на власній автівці.
Далі лікарня, наслідки тяжких опіків, тривале лікування а потім… – повернення на улюблену роботу. Пані Катерина знову «в строю», адже ніхто не зможе заламати волю української жінки-енергетика.
___________________________________________
Олексій ІВАНЧЕНКО — водій автотранспортних засобів Запорізьких високовольтних електричних мереж АТ «Запоріжжяобленерго»
“Якби не кран, то я б зараз з вами не говорив…”
Наприкінці січня минулого року Олексій разом із бригадою приїхав на один з енергооб’єктів, що вночі зазнав ворожої атаки.
– Працювали над усуненням наслідків, аж раптом – знову тривога, і вже буквально за хвилину прилетіла ракета. Не встиг сховатися – якраз сидів в кабіні крана, вантаж підіймав. Потужна вибухова хвиля вибила скло, мене контузило. Одразу навіть нічого не зрозумів. Побачив поранених – свого колегу та чотирьох фахівців ДСНС, допоміг їм дістатися до місця евакуації. Потім побачив, що в моєму крані світяться прилади, заліз в кабіну, заглушив – і тут ще одна ракета прилетіла. Я впав під кран. Він мене врятував. Словом, якби не кран, то я б зараз з вами не говорив.
Сьогодні пан Олексій – працює, разом з командою виїздить у найгарячіші точки на енергетичній мапі Запорізького регіону. Каже: «Коли повертаєшся додому, розумієш, що краплинку своєї праці вклав в те, щоб у людей було світло».